Йшла моя мила до моря,

лічити гальку і хвилі,

та в дорозі раптово

зустріла ріку Севільї.

Серед полів й олеандрів

п’ять кораблів гойдались,

весла занурені в воду,

вітром наповнений парус.

Кого побачила в вежі

полоненого в Севільї?

Наче обручки округлі

П'ять голосів відповіли,

Річку від краю до краю

небо сміливо сідлає.

В повітрі на хвилях багряних

п’ять обручок гойдає.

MI NIÑA SE FUE A LA MAR...

Mi niña se fue a la mar,

a contar olas y chinas,

pero se encontró, de pronto,

con el río de Sevilla.

Entre adelfas y campanas

cinco barcos se mecían,

con los remos en el agua

y las velas en la brisa.

¿Quién mira dentro la torre

enjaezada, de Sevilla?

Cinco voces contestaban

redondas como sortijas.

El cielo monta gallardo

al río, de orilla a orilla.

En el aire sonrosado,

cinco anillos se mecían.