Головна » Статті » Поезія » Федеріко Гарсіа Лорка |
Розвіялась мрія навіки! Вечором дощовим серце моє вивчає трагедію осені, яка дерева терзає.
І в смиренній печалі вмираючого пейзажу мій голос кружляє.
Розвіялась мрія навіки! Навіки! О боже! Засипане снігом спустошене поле моєї долі, й передчуває ілюзію, що зникає, замерзне чи заблукає.
Як я скажу воді, що розвіялась мрія навіки! Чи мрія незмірна? Це відомо туману, а туман це тільки виснаженість снігу.
Мій пульс запевняє, що розвіялась мрія навіки! і в вечірнім тумані серце моє вивчає трагедію осені яка дерева терзає. 1919 (осінь) OTRA CANCIÓN ¡El sueño se deshizo para siempre! En la tarde lluviosa mi corazón aprende la tragedia otoñal que los árboles llueven.
Y en la dulce tristeza del paisaje que muere mis voces se quebraron.
El sueño se deshizo para siempre. ¡Para siempre! ¡Dios mío! Va cayendo la nieve en el campo desierto de mi vida, y teme la ilusión, que va lejos, de helarse o de perderse.
¡Cómo me dice el agua que el sueño se deshizo para siempre! ¿El sueño es infinito? La niebla lo sostiene, y la niebla es tan sólo cansancio de la nieve.
Mi ritmo va contando que el sueño se deshizo para siempre. Y en la tarde brumosa mi corazón aprende la tragedia otoñal que los árboles llueven. 1919(Otoño) | |
Переглядів: 217 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |