Заснути хочу сном таким, як в яблук,

щоб не спіткала тіснота могили.

Заснути хочу сном, як у дитини,

що хоче серцем злитись з океаном.

Не хочу чути, що вмирає кров у мертвих;

що не попросять пити їх зітлілі губи.

Не хочу болю, що наносять трави,

або своїм зміїним жалом місяць,

коли йому не спиться на світанні.

Заснути хочу так, щоб не навіки,

лише на мить, на хвильку, на століття;

щоб відчували всі, що я не мертвий;

що мої губи зможуть говорити;

що я малий друг західного вітру;

що я велика тінь сльози моєї.

Обличчя вранці вкрийте покривалом,

щоб зупинились мурашині зграї,

підошви чисто вимийте водою,

щоб зісковзнули скорпіона жвали.

Бо я заснути хочу сном таким, як в яблук,

щоб вчитись плачу, що очистить землю;

бо хочу жити в цій сумній дитині,

що хоче серцем злитись з океаном.

GACELA DE LA MUERTE OSCURA

Quiero dormir el sueño de las manzanas

alejarme del tumulto de los cementerios.

Quiero dormir el sueño de aquel niño

que quería cortarse el corazón en alta mar.

No quiero que me repitan que los muertos no pierden la sangre;

que la boca podrida sigue pidiendo agua.

No quiero enterarme de los martirios que da la hierba,

ni de la luna con boca de serpiente

que trabaja antes del amanecer.

Quiero dormir un rato,

un rato, un minuto, un siglo;

pero que todos sepan que no he muerto;

que haya un establo de oro en mis labios;

que soy un pequeño amigo del viento Oeste;

que soy la sombra de mis lágrimas.

Cúbreme por la aurora con un velo,

porque me arrojará puñados de hormigas,

y moja con agua dura mis zapatos

para que resbale la pinza de su alacrán.

Porque quiero dormir el sueño de las manzanas

para aprender un llanto que me limpie de tierra;

porque quiero vivir con aquel niño oscuro

que quería cortarse el corazón en alta mar.