Є душі, що містять

зірки лазурові,

зів’ялі світанки

літописів часу,

й невинності сховок,

в якому чаїться прадавнє

відлуння печалей

і мрій.

У душах інакших

скорботні фантоми

жадань. З хробаками

плоди. Відлуння

згорілого крику,

який долітає здаля,

наче струмінь

примар. Нагадає

про сльози даремні

і марні цілунки.

Душа моя зріла

доволі давно,

але її нищить

тяжка таємниця.

Юності скелі

уламками мрій

попадали в воду

моїх мудрувань.

Кожна говорить

„Бог надто далеко!”

Hay almas que tienen...

Hay almas que tienen 
azules luceros, 
mañanas marchitas 
entre hojas del tiempo, 
y castos rincones 
que guardan un viejo 
rumor de nostalgias 
y sueños. 

Otras almas tienen 
dolientes espectros 
de pasiones. Frutas 
con gusanos. Ecos 
de una voz quemada 
que viene de lejos 
como una corriente 
de sombra. Recuerdos 
vacíos de llanto 
y migajas de besos. 
 

Mi alma está madura 
hace mucho tiempo, 
y se desmorona 
turbia de misterio. 
Piedras juveniles 
roídas de ensueño 
caen sobre las aguas 
de mis pensamientos. 
Cada piedra dice: 
"¡Dios está muy lejos!"