Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Федеріко Гарсіа Лорка

11. Кохання спить на грудях поета

Повік не знатимеш, як я кохаю,

тому що спиш в мені, ти засинаєш.

Я над тобою плачу й захищаю

від лязгу проникаючої сталі.

 

Один закон над плоттю і зірками

вже мою душу пронизав жалями

й зрізає неправдивими словами

душі твоєї крила невблаганно.

 

У парках скачуть натовпи без ліку

За твоїм тілом і моїм вмиранням,

Зеленогриві їхні коні світла.

 

Але все так же спи, моє кохання.

Почуй, моєї крові рвуться скрипки!

Побач, погоня слідує за нами!

          З "Сонети темного кохання"

11. El amor duerme en el pecho del poeta

Tu nunca entenderas lo que te quiero

porque duermes en mi y estas dormido.

Yo te oculto llorando, perseguido

por una voz de penetrante acero.

 

Norma que agita igual carne y lucero

traspasa ya mi pecho dolorido

y las turbias palabras han mordido

las alas de tu espiritu severo.

 

Grupo de gente salta en los jardines

esperando tu cuerpo y mi agonia

en caballos de luz y verdes crines.

 

Pero sigue durmiendo, vida mia.

Oye mi sangre rota en los violines!

Mira que nos acechan todavía!

         "Sonetos del amor oscuro"

Категорія: Федеріко Гарсіа Лорка | Додав: Kunigunde (19.08.2020)
Переглядів: 146 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: