Головна » Статті » Поезія » Федеріко Гарсіа Лорка |
Повік не знатимеш, як я кохаю, тому що спиш в мені, ти засинаєш. Я над тобою плачу й захищаю від лязгу проникаючої сталі.
Один закон над плоттю і зірками вже мою душу пронизав жалями й зрізає неправдивими словами душі твоєї крила невблаганно.
У парках скачуть натовпи без ліку За твоїм тілом і моїм вмиранням, Зеленогриві їхні коні світла.
Але все так же спи, моє кохання. Почуй, моєї крові рвуться скрипки! Побач, погоня слідує за нами! З "Сонети темного кохання" 11. El amor duerme en el pecho del poeta Tu nunca entenderas lo que te quiero porque duermes en mi y estas dormido. Yo te oculto llorando, perseguido por una voz de penetrante acero.
Norma que agita igual carne y lucero traspasa ya mi pecho dolorido y las turbias palabras han mordido las alas de tu espiritu severo.
Grupo de gente salta en los jardines esperando tu cuerpo y mi agonia en caballos de luz y verdes crines.
Pero sigue durmiendo, vida mia. Oye mi sangre rota en los violines! Mira que nos acechan todavía! "Sonetos del amor oscuro" | |
Переглядів: 146 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |