Я, деревом завмерши серед лісу,

Зрив суть речей, невидиму раніше;

Про Дафну[1] і пошанування лавра,

Й стареньку пару, що в дяку від богів

Дубом і липою стали на горбі[2].

Це вони тоді богів немов людей

Почастували радо й розмістили

В притулку їх сердець біля каміна,

Аби боги могли явити диво;

Все ж деревом я був посеред лісу

І розумів численні таємниці,

Що небилицями вважав раніше.

[1] Дафна - супутниця Артеміди, дала обітницю берегти цноту і ніколи не брати шлюб. Аполлон образив Ерота і за це той вразив його стрілою кохання до Дафни, а Дафну - стрілою відрази до Аполлона. Переслідувана Аполлоном, як заєць хортом, Дафна попросила порятунку у богів і була перетворена в лаврове дерево. Аполлон зберіг свої почуття - відтоді лавр став священним деревом Аполлона, а лавровий вінок його незмінним атрибутом.

[2] Стареньке подружжя Філемон і Бавкіда - фракійські селяни. Вони гостинно прийняли двох подорожніх (це були Юпітер і Меркурій), почастували найкращим, що мали в своєму домі і дозволили зігрітися біля каміна. Оскільки до цього богів не впустили в жодну хату в селищі, вони покарали селян, наславши на них потоп. Філемон і Бавкіда були врятовані на пагорбі, їхня хатина перетворилася на величний храм з мармуру і золота, в якому вони стали жерцями. Подружжя просило богів, щоб їм дозволили померти одночасно. Коли настав цей час, вони перетворилися на дерева - дуб і липу, які ростуть з одного кореня і сплітаються гіллям. (Овідій "Метаморфози, книга 8, 619-725)

The Tree

I stood still and was a tree amid the wood,
Knowing the truth of things unseen before;
Of Daphne and the laurel bow
And that god-feasting couple old
that grew elm-oak amid the wold.
'Twas not until the gods had been
Kindly entreated, and been brought within
Unto the hearth of their heart’s home
That they might do this wonder thing;
Nathless I have been a tree amid the wood
And many a new thing understood
That was rank folly to my head before.