Смерть не змогла мене спинить -

Спинилася вона  -

В Карету сіли тільки ми -

Й Безсмертя біля нас.

Ми тихо рушили - бо їй

Спішить нема куди,

За Ґречність я облишила

Спочинок і труди,

Минули школу, свар дітей

Під час перерви - в колі -

Минули в полі хліб зіркий-

Минули захід сонця -

Вірніш - воно минуло нас -

Кидали роси в дрож -

Мов з павутини одяг мій -

Мій палантин мов шовк -

Спинились перед домом - він

Немов горбок землі -

Ледь-ледь виднівся його дах  -

Карнизи - у землі -

З тих пір - віки - здались мені

Коротшими за дні

Я зрозуміла - коні ці

у Вічність привезли -

479 (712) Because I could not stop for Death

Because I could not stop for Death –

He kindly stopped for me –7

The Carriage held but just Ourselves –

And Immortality.6

We slowly drove – He knew no haste

And I had put away

My labor and my leisure too,

For His Civility –

We passed the School, where Children strove

At Recess – in the Ring –

We passed the Fields of Gazing Grain –

We passed the Setting Sun –

Or rather – He passed Us –

The Dews drew quivering and Chill –

For only Gossamer, my Gown –

My Tippet – only Tulle –

We paused before a House that seemed

A Swelling of the Ground –

The Roof was scarcely visible –

The Cornice – in the Ground –

Since then – 'tis Centuries – and yet

Feels shorter than the Day

I first surmised the Horses' Heads

Were toward Eternity –