Як же ви опинилися

                в цьому глухому краю,

Де осінні вітри наганяють

                печаль і нудьгу.

Під дощем у дворі

             осипається цвіт хризантем,

Покриваються інеєм

             лотоси в водах озер.

Тільки ви не здаєтеся,

       завжди ви духом міцний,

Розумієте, добре,

        на світі все попіл і тлін,

Ми зустрілися й знову

       бесідуємо до зорі,

І над нами, мов золото,

       місяць на небі горить.