Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Дороті Паркер

Ветеран

Я юний був зухвалий, вправний,

В гріхах неправий, в правді правий!

Стяг майорів, вогонь горів,

Змінити світ я вдаль летів.

"Виходьте, пси, вас зву на герць",

І плакав, що чекає смерть.

 

Я вже старий; добро і зло

Сплелись в шалене полотно.

Сиджу й кажу, "Такий цей світ;

Мудрець приймає його хід.

Чи ти програв, чи виграв бій -

Яка різниця, сину мій."

 

Інерція буття і тайни

До філософії схиляють.

 

THE VETERAN

When I was young and bold and strong,

Oh, right was right, and wrong was wrong!

My plume on high, my flag unfurled,  

I rode away to right the world.

"Come out, you dogs, and fight!" said I,

And wept there was but once to die.  

 

But I am old; and good and bad

Are woven in a crazy plaid.

I sit and say, "The world is so;

And he is wise who lets it go.

A battle lost, a battle won - 

The difference is small, my son."

 

Inertia rides and riddles me;

The which is called Philosophy.

Категорія: Дороті Паркер | Додав: Kunigunde (01.01.2017)
Переглядів: 216 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: