На ніжний ґрунт, де митр спокушає,

Лягали ми, коли почався травень;

Верба у коси місяць заплітала,

З росою розмовляв бутон троянди.

І ось лежу на ґрунті задубілім,

Кричить про смерть померле з мертвим літом;

Стебло троянди всохло й почорніло,

Верба збавляє голову від вітру.

The  Willow  
On  sweet  young  earth  where  the  myrtle  presses,
Long  we  lay,  when  the  May  was  new;
The  willow  was  winding  the  moon  in  her  tresses,
The  bud  of  the  rose  was  told  with  dew.

And  now  on  the  brittle  ground  I'm  lying,
Screaming  to  die  with  the  dead  year's  dead;
The  stem  of  the  rose  is  black  and  drying,
The  willow  is  tossing  the  wind  from  her  head.