І якщо, друже мій, кінець настав,

Нема що слухати й казати.

Мені не треба ставити фінгал,

Аби зі мною попрощатись.

Хоч я не проти гострого слівця,

Мене у горі можна зрозуміти,

Дозволь відверто?.. Є слова такі "-"

Що краще їх не говорити.

Цей розмарин* тобі й мені навік;

Адже такий тут звичай, милий,

Вантажить фуру мусить чоловік

Заради сувенірів.  

* розмарин – вінозелений кущ, символ вічного кохання, а також символ жалоби, який кладуть в домовину на знак вічної пам’яті.

They Part 

And if, my friend, you'd have it end, 
There's naught to hear or tell. 
But need you try to black my eye 
In wishing me farewell. 

Though I admit an edged wit 
In woe is warranted, 
May I be frank? ... Such words as "-" 
Are better left unsaid. 

There's rosemary for you and me; 
But is it usual, dear, 
To hire a man, and fill a van 
By way of souvenir?