Так, знов кладу рум'яна залюбки

 І завиваю свої локони по моді,

 Нещасні юнаки, найкращі юнаки -

Всі будуть тут у полудень сьогодні.

І я вберусь в блакитне, я гадаю -

За щастя буде їм мережив дотик;

Чи у рожевім швидше покохають

Таку приємну звабливу особу?

Ти впевнена, що сяють мої очі,

І мої щічки бездоганно свіжі?

Юнак, як-там-його, стояв півночі,

Лякав, що своє горло переріже!

Несіть мені мої червоні чув'яки,

Дістаньте мою пухівку для пудри.

Нещасні юнаки, найкращі юнаки,

Вважають, мені сімдесят лиш буде.

Ninon de Lenclos, on Her Last Birthday

So let me have the rouge again,
And comb my hair the curly way.
The poor young men, the dear young men -
They'll all be here by noon today.

And I shall wear the blue, I think -
They beg to touch its rippled lace;
Or do they love me best in pink,
So sweetly flattering the face ?

And are you sure my eyes are bright,
And is it true my cheek is clear?
Young what's-his-name stayed half the night;
He vows to cut his throat, poor dear !

So bring my scarlet slippers, then,
And fetch the powder-puff to me.
The dear young men, the poor young men -
They think I'm only seventy !
1931 "Death and Taxes..."