Ти говорив мені, роз'єднують секрети,

тому не утаїв свій ні найменший гріх,

про найінтимніші місця в своєму серці

смиренно, як на сповіді, прорік.

Ти ніжно згадував про втрачені кохання -  

Скількох ти обіймав, як палко цілував;

Помивши серце туалетним милом в бані,

Переді мною в каятті своїм зростав.

І ось, мої щасливі дні минули,

Любов, що чесно розцвіла, зітліла,

Зроби мені люб’язність, попрошу я –

Дала багато я й нічого не просила.

Ти згодом явишся до інших милих,

І знов твоїм гріхам спокути час настане,

Ти знову голову свою покірно схилиш

і вручиш іншій в дар своє минуле знане.

Коли перелік всіх кохань представиш їй,

Заради бога, цей один секрет не видай їй.

Plea 
Secrets, you said, would hold us two apart; 
You'd have me know of you your least transgression, 
And so the intimate places of your heart, 
Kneeling, you bared to me, as in confession. 

Softly you told of loves that went before - 
Of clinging arms, of kisses gladly given; 
Luxuriously clean of heart once more, 
You rose up, then, and stood before me, shriven. 

When this, my day of happiness, is through, 
And love, that bloomed so fair, turns brown and brittle, 
There is a thing that I shall ask of you- 
I, who have given so much, and asked so little. 
Some day, when there's another in my stead, 
Again you'll feel the need of absolution, 
And you will go to her, and bow your head, 
And offer her your past, as contribution. 

When with your list of loves you overcome her, 
For Heaven's sake, keep this one secret from her! 
1926 "Enough Rope".