Світло, я знаю, йде від десятка мільйонів зірок,

І розцвітає у Гесперидах. Хвилююче світло

Від небесних морів до місячних берегів.

Це світло повинне прогнати мій страх

І з кожної шпарки прогнати примари дурні.

Коли сонце заходить і витріщається місяць,

Моє серце колотиться в клітці і сльози

З моїх відкритих очей капають, наче мед

Капає у співочій пітьмі вулика.

Я переляканий хлопчик, коли гасне світло.

Якщо я не пізнаю ніч, то збожеволію.

Ці нічні страхи я мушу навчитися любити

Або молитися вдень якомусь дбайливому богу,

Який зі своєї хмари чує мої молитви,

Чує і відмовляє.

Світло гуляє по небу, не залишаючи сліду,

І там завжди день, сіяння якогось сонця,

На ті кулі вгорі я сподіватись не можу,

Й таке сіяння для інших зникає,

Не залишаючи сліду.

Але місячна ніч не освітить мою пітьму,

Не освітить ті закутки, де скелет

Розсівся й регоче. Нікчемний труп

Корчить з даху огидні гримаси

Або миші граються зубом зі слонової кістки.

Ні світло зірок, ні світло сонця не буде сіяти

Так ясно і так яскраво, як світло власного розуму.

Залишаться тільки пітьма життя і світло смерті.

Мені треба світло вночі, інакше я збожеволію.

Геспериди - дочки Атланта і богині ночі Нікс. Геспериди стерегли золоті яблука вічної молодості — весільний подарунок, який Гера одержала від Геї. Сад був під охороною дракона Ладона. Здобуття яблук — один із дванадцяти подвигів Геракла.

LIGHT, I KNOW, TREADS THE TEN MILLION STARS

Light, I know, treads the ten million stars,
And blooms in the Hesperides. Light stirs
Out of the heavenly sea onto the moon’s shores.
Such light shall not illuminate my fears
And catch a turnip ghost in every cranny.
I have been frightened of the dark for years.
When the sun falls and the moon stares,
My heart hurls from my side and tears
Drip from my open eyes as honey
Drips from the humming darkness of the hive.
I am a timid child when light is dead.
Unless I learn the night I shall go mad.
It is night’s terrors I must learn to love,
Or pray for day to some attentive god
Who on his cloud hears all my wishes,
Hears and refuses.
Light walks the sky, leaving no print,
And there is always day, the shining of some sun,
In those high globes I cannot count,
And some shine for a second and are gone,
Leaving no print.
But lunar night will not glow in my blackness,
Make bright its corners where a skeleton
Sits back and smiles, A tiny corpse
Turns to the roof a hideous grimace,
Or mice play with an ivory tooth.
Stars’ light and sun’s light will not shine
As clearly as the light of my own brain,
Will only dim life, and light death.
I must lean night’s light or go mad.