Лише тоді, коли жовтневий вітер

Холодні пальці вплутає в волосся,

Охоплений вогнем, йду в пастку сонця,

Тінь крабом по землі крадеться слідом,

Від моря чуються птахів розмови,

Закашляв ворон на гіллі зимовім,

Від слів її завмре гаряче серце,

Відхлине кров і віршем розіллється.

Ув'язнений у вежі слів, помітив

Ідуть за горизонт дерева говіркі

З жінками схожі, й наче в парку діти -

Дарунком зоряним біжать мої рядки.

Дозволь тебе створити з бука голосів,

З розмов дубів, із коренів сплести,

З прадавніх теренів читать твої листи,

Дозволь створить тебе із гомону морів.

Над папороттю маятник хитнеться,

Підкаже вголос час, нервовим змістом

Обдурить циферблат, світанку вісник,

Від вітру флюгер рвучко повернеться.

Дозволь тебе створити з міт лугових;

З прикмет трави, яку я розумію,

Прогнать дозволь з очей зиму червиву.

Дозволь повідати тобі про чорний гріх.

Лише тоді, коли жовтневий вітер

 (Дозволь створить тебе з осінніх плесів,

Заплутаних розмов, горбів Уельсу)

Візьметься землю кулаками бити,

Дозволь тебе створити з безжальних слів.

На серці пустка, я пишу поспішно

Чорнилом крові, гнів скипає віщо.

З моря чується зловісний крик птахів.

Especially when the October wind
Especially when the October wind
With frosty fingers punishes my hair,
Caught by the crabbing sun I walk on fire
And cast a shadow crab upon the land,
By the sea's side, hearing the noise of birds,
Hearing the raven cough in winter sticks,
My busy heart who shudders as she talks
Sheds the syllabic blood and drains her words.

Shut, too, in a tower of words, I mark
On the horizon walking like the trees
The wordy shapes of women, and the rows
Of the star-gestured children in the park.
Some let me make you of the vowelled beeches,
Some of the oaken voices, from the roots
Of many a thorny shire tell you notes,
Some let me make you of the water's speeches.

Behind a pot of ferns the wagging clock
Tells me the hour's word, the neural meaning

Flies on the shafted disk, declaims the morning

And tells the windy weather in the cock.

Some let me make you of the meadow's signs;
The signal grass that tells me all I know
Breaks with the wormy winter through the eye.
Some let me tell you of the raven's sins.

Especially when the October wind
(Some let me make you of autumnal spells,
The spider-tongued, and the loud hill of Wales)
With fists of turnips punishes the land,
Some let me make you of the heartless words.
The heart is drained that, spelling in the scurry
Of chemic blood, warned of the coming fury.
By the sea's side hear the dark-vowelled birds.

Вірш написаний до власного дня народження. Ймовірно писався у листопаді 1932 року, пізніше листопадовий вітер був замінений на жовтневий. Тема - творення віршів. Холодний вітряний жовтень, місяць народження Томаса Ділана - це передзимовий місяць, який навіває думки про смерть.