Якби світильник освітив, священі шати

В октаедрі чаруючого світла

Стьмяніли б, зачудоване дитя

Оглянеться запам’ятати,

Як проступає лик величний,

Немов живий, крізь морок небуття.

День витре барви на губах зів’ялих,

Під шатами покаже ветхі груди.

Мені сказали, зрозуміє серце,

та серце з головою безпорадні;

Мені сказали, дослухайся пульсу,

Якщо швидкий, то змінюй темп життя.

Зорай свій лан, і вже з дахами врівень

Над часом лине тихий чоловік,

Його волосся розвіва Єгипту вітер,

Я слухаю, що роки можуть розповісти,

Так мало змінюється за багато літ.

Я м'яч підкинув, граючись у парку,

Він до цих пір не досягнув землі.

Should Lanterns Shine 

Should lanterns shine, the holy face,
Caught in an octagon of unaccustomed light,
Would wither up, an any boy of love
Look twice before he fell from grace.
The features in their private dark
Are formed of flesh, but let the false day come
And from her lips the faded pigments fall,
The mummy cloths expose an ancient breast.

I have been told to reason by the heart,
But heart, like head, leads helplessly;
I have been told to reason by the pulse,
And, when it quickens, alter the actions' pace
Till field and roof lie level and the same
So fast I move defying time, the quiet gentleman
Whose beard wags in Egyptian wind.

I have heard may years of telling,
And many years should see some change.

The ball I threw while playing in the park
Has not yet reached the ground.