Не дорікай, що біль приніс і рани,

Коли подався за шість тисяч миль;

Я сльози поховав у океані,

у безлічі перлин!..

Не заморочуйся, навчися в світі

радіти почуттям святкових кавалерів,

Не говори, земні шляхи даремні,

Лиш раз нам жити!...

Не згадуй, як про мене говорила,

Що я лиш склеп, чуттів померлих сховок;

Скажи... що моя зірка нещаслива,

І будь здорова... 

Trzy strofki

Nie bluźń, żem zranił Cię lub jeszcze ranię,

Bom Ci ustąpił na mil sześć tysięcy;

I pochowałem łzy me w Oceanie,

Na pereł więcej...!

I nie myśl, jak Cię nauczyli w świecie

Świątecznych-uczuć świąteczni-czciciele,

I nie mów, ziemskie iż są marne cele

Lecz żyj  raz  przecie...!

I myśl  gdy nawet o mnie mówić zaczną

Że grób to tylko, co umarłe chowa;

A mów... że gwiazda ma była rozpaczną,

I  bywaj zdrowa...