Головна » Статті » Поезія » Каміль Ципріан Норвід |
Ubi depuit orbis... Де замкнувся круг 1 За другим боєм третій, переможно Піднявши руку, крикнув гладіатор: „Не в цьому ваша сила, і до того ж Це мудрістю не можна називати... Для мене сам Юпітер [1] не страшний, Мінерва [2] посміється над собою: Вам - двічі по сто тисяч глядачів - Щодня потрібні наші сльози з кров’ю... Для вас звичайні сумніви й тремтіння, Де устремління душ і сила ваша?... Для вас ми – тільки з книги долі тіні, І заклик наш - неначе камінь з пращі. Для вас звичайні сумніви й тремтіння, Пітьма – усі прозріння ваші кращі!
2 За другим боєм третій, переможно Піднявши руку, крикнув гладіатор: „Любові тут немає, і до того ж Це дружбою не можна називати... Кастор і Полукс, друзі стародавні, В обіймах свою вірність проклинають, Венера має кучері духмяні, До них рум’яна з потом прилипають... - Розсілося каміння в крузі з каменю, Аж виросли на ньому мох і шерсть: І душам вашим – наших душ страждання, Для ваших тіл – тіла нам рвуть начверть; - Розсілося каміння в крузі з каменю, Усе його життя зоветься: смерть!” 1857 р. [1] Юпі́тер — бог неба з його атмосферними явищами — дощем, громом та блискавкою, творець достатку, врожайності, перемоги, зцілення; охоронець порядку, вірності, чистоти; верховний цар богів і людей. [2] Мінерва — римська богиня мудрості, покровителька письменства, мистецтва й ремесла, пізніше ототожнена з Афіною. Spartakus Ubi depuit orbis... | |
Переглядів: 419 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |