Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Каміль Ципріан Норвід

Спартак

                                  Ubi depuit orbis...

                                  Де замкнувся круг

1

За другим боєм третій, переможно

Піднявши руку, крикнув гладіатор:

„Не в цьому ваша сила, і до того ж

Це мудрістю не можна називати...

Для мене сам Юпітер [1] не страшний,

Мінерва [2] посміється над собою:

Вам - двічі по сто тисяч глядачів -

Щодня потрібні наші сльози з кров’ю...

Для вас звичайні сумніви й тремтіння,

Де устремління душ і сила ваша?...

Для вас ми – тільки з книги долі тіні,

І заклик наш  -  неначе камінь з пращі.

Для вас звичайні сумніви й тремтіння,

Пітьма – усі прозріння ваші кращі!

 

2

За другим боєм третій, переможно

Піднявши руку, крикнув гладіатор:

„Любові тут немає, і до того ж

Це дружбою не можна називати...

Кастор і Полукс, друзі стародавні,

В обіймах свою вірність проклинають,

Венера має кучері духмяні,

До них рум’яна з потом прилипають...

- Розсілося каміння в крузі з каменю,

Аж виросли на ньому мох і шерсть:

І душам вашим – наших душ страждання,

Для ваших тіл – тіла нам рвуть начверть;

- Розсілося каміння в крузі з каменю,

Усе його життя зоветься: смерть!”

1857 р.

[1] Юпі́тер  — бог неба з його атмосферними явищами — дощем, громом та блискавкою, творець достатку, врожайності, перемоги, зцілення; охоронець порядку, вірності, чистоти; верховний цар богів і людей.

[2] Мінерва  — римська богиня мудрості, покровителька письменства, мистецтва й ремесла, пізніше ототожнена з Афіною.

Spartakus

                  Ubi depuit orbis...
 1
Za drugą, trzecią skonów metą
Gladiator rękę podniósł swą,
"To - nie to, krzycząc, SIŁA, nie to,
To nie to MĄDROŚĆ, co dziś zwą...
Sam Jowisz mi nie groźny więcej,
Minerwa sama z siebie drwi:
Wam - widzów dwakroć sto tysięcy -
Co dzień już trzeba łez i krwi...
Przyszliście drząc i wątpiąc razem,
Gdzie dusza wietrzyć i gdzie moc?...
A my wam - księgą i obrazem,
A głos nasz ku wam - pocisk z proc.
- Przyszliście drząc i wątpiąc razem,
Cała już światłość wasza - NOC!"
 
2
Za drugą, trzecią skonów metą
Gladiator rękę podniósł swą:
"To - nie to, krzycząc, MIŁOŚĆ, nie to,
To nie to PRZYJAŹŃ, co dziś zwą...
Z Kastorem Polluks, druhy dawne,
W całusach sobie wierność klną;
A Wenus włosy ma przyprawne,
Rumieńce z potem w maść jej lgną...
- Siedliście, głazy, w głazów kole
Aż mchu porośnie na was sierć:
I duszą waszą - nasze-bole,
I ciałem waszym - naszych-ćwierć;
- Siedliście, głazy, w głazów kole,
Całe już życie wasze: śmierć!"
Pisałem 1857

Категорія: Каміль Ципріан Норвід | Додав: Kunigunde (04.06.2015)
Переглядів: 419 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: