Крізь все Господнє чую віщування!

Крізь морок бурі, грім і крізь світання;

В долонях дружніх, в боротьбі зі світом,

В хвалі нарешті ах! не Твоїм квітам...

І через розкоші, якими

Здається, сьоме небо диха літом,

Крізь найсолодші із дарів Твоїх земних,

Зі сліз осінніх на очах сумних;

У поступі Твоїх щедрот, у погляді єдинім,

Яким до краю небосхил ясніє!...

Крізь люд, його споруди старовинні,

І спогади дахів, що пилом вкриті,

Крізь арки над колоннами міцними,

І крізь буяння зелені та цвіту.

Крізь все!..

О Господе! Я слів не мав

До Тебе говорити тихо й гідно;

Я заздрісників гурт благословляв,

До болю, як до матері, я линув,

Немов близнюк, зростаючи в півсили,

Чотири краї світу на плечах тримав.

Коли довершеність Твою я зрозумів,

Єдине слово брякнув: „винен”

І знову став як немовля.

Я образ твій! ...

Я голосу не мав, Господь дав слово,

Щоб я його вустами міг промовить?

Крізь нього з праху поставав Єгова,

І з Ним в душі, за ангелом незримим

Мій голос задзвенів, бо ангел повелів.

Modlitwa
Przez wszystko do mnie przemawiałeś Panie!
Przez ciemność burzy, grom i przez świtanie;
Przez przyjacielską dłoń w zapasach z światem,
Pochwałą wreszcie ach! nie Twoim kwiatem...

I przez tę rozkosz, którą
Siódmego nieba tchnąć się zdaje latem 
I przez najsłodszy z darów Twych na ziemi,
Przez czułe oko, gdy je łza ociemi;
Przez całą dobroć Twą, w tym jednym oku,
Jak całe niebo objaśnione w stoku!...

Przez całą Ludzkość z jej starymi gmachy,
Łukami, które o kolumnach trwają, 
A zapomniane w proch włamując dachy,
Bujnymi z nowa liśćmi zakwitają.
Przez wszystko!...

Panie! ja nie miałem głosu
Do odpowiedzi godnej i milczałem;
Błogosławionym zazdrościłem stosu
I do Boleści jak do matki drżałem 
I, jak z Bliźnięciem, zrosły wpół z Zapałem,
Na cztery strony świata mając ramię,
Gdy doskonałość Twą obejmowałem,
To jedno słowo wyjąknąwszy: "kłamię" 
Do niemowlęctwa wracam...

Jestem znamię!...
Sam głosu nie mam Panie dałeś słowo,
Lecz wypowiedzieć któż ustami zdoła?
Przez Ciebie prochów stałem się Jehową,
Twojego w piersiach mam i czczę anioła 
To rozwiąż jeszcze głos bo anioł woła.