Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Бо Цзюй-і

Поема про вічну печаль

Присяглись один одному двоє.

Цю присягу і час не здолав.

Ніччю темною і німою

Пролунали їхні слова.

 

Якщо птахом я обернуся,

Хай я буду птахом піікджо.

Якщо деревом піднімуся,

Хай це дерево буде йоліджі.

 

Щоб з'єднатися, небо й земля

Простягають назустріч руки.

Та печальне їхнє кохання -

Вічна єдність, вічна розлука.

 

Піікджо - пара птахів, які завжди нерозлучні, бо мають кожне по одному оку і одному крилу.

Йоліджі - дерева, які ростуть тільки парами, сплівшись корінням. 

Шестидесятирічний китайський імператор  Суань-цзун (712 - 756 рр.) покохав двадцятиоднорічну красуню Ян Юйхуань, дружину свого сина Шоу вана Мао.  Вона стала його коханою дружиною Ян Гуйфей і своєю безмежною владою розставила на найважливіших державних посадах своїх родичів. Пишно розцвіла корупція, імперія занепала, піддані повстали. Щоб заспокоїти повсталих і зупинити війну, імператор пожертвував життям своєї сорокарічної коханої дружини і троном. http://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-syuan-tszuna-i-yan-guy-fey-v-tanskoy-literature-vybor-mezhdu-dolgom-pravitelya-i-lichnym-schastiem 

Народна пам'ять сильно ідеалізувала цю пару. Вони стали символом вічного кохання Наймужнішого і Найпрекраснішої. В сучасному Китаї закохані приносять їхню присягу вічного кохання.

Велика поема-легенда Бо Цзюй-і варта, щоб перекласти її повністю.

Категорія: Бо Цзюй-і | Додав: Kunigunde (16.01.2017)
Переглядів: 257 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: