Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Бішоп Елізабет

Анафора

Кожен день починається

із багатьох церемоній, з птахів, дзвонів,

з гудка на заводі;

чисте золото неба очей

перш впирається у діамантову стіну,

що на мить нас дивує:

«Звідки лине ця музика й cила?

Чому день цей, призначений для дивовижних творінь,

мусить нас обминути?»  О він швидко

приходить і набуває земної природи,

миттєво, миттєво приноситься

     в жертву тривалим інтригам,

     залишаючи пам’ять й смертельну

     смертельну знемогу.

 

Поступово розрізнює погляд

й наближає неясні обличчя,

у затьмаренні, згущенні їхнього світла

у зневаженні всіх їхніх мрій,

що розтанули перед очима,

хто страждає, прохає і зловживає,  

і зникає з потоками тіл,

зникає з потоками класів

жебраком у вечірньому парку,

хто, здавшись, без лампи чи книги

  дивну науку проходить:

  ці спалені дії

  кожен день без кінця

  без кінця дозволяти.

 

Anaphora

Each day with so much ceremony
begins, with birds, with bells,
with whistles from a factory; 
such white-gold skies our eyes
first open on, such brilliant walls
that for a moment we wonder
'Where is the music coming from, the energy? 
The day was meant for what ineffable creature
we must have missed? ' Oh promptly he
appears and takes his earthly nature
   instantly, instantly falls
   victim of long intrigue,
   assuming memory and mortal
   mortal fatigue.

More slowly falling into sight
and showering into stippled faces,
darkening, condensing all his light; 
in spite of all the dreaming
squandered upon him with that look,
suffers our uses and abuses,
sinks through the drift of bodies,
sinks through the drift of classes
to evening to the beggar in the park
who, weary, without lamp or book
   prepares stupendous studies:
   the fiery event
   of every day in endless
   endless assent. 

Категорія: Бішоп Елізабет | Додав: Kunigunde (06.11.2016)
Переглядів: 218 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: