Ви не відповіли мені, поету, шановний сер,

а я тут був, зверніть увагу,

важливі справи часом відкладав,

щоб продавати в пляшках, чи коробках свої слова.

Почав я, сміючись, розмішувати свій англійський чай,

і випив Індію з англійським присмаком до дна,

її мечеті, жебраків і пил

як мармелад подав на тості:

із присмаком гірким: бо на Парламент-стріт

дитину поліцейський бив по голові.

Гермафродити гуляють у жовто-гарячих сарі,

їх барабани відбивають сухий їдучий ритм.

Марксисти кажуть,

англійською у Делі говорити непристойно.

До хінді поверніться чи бенгалі, оце до слів пробудить голод.

Рости повинна мова на ріднім грунті.

Розділена між двох культур, звучить чужою моя мова й для власних вух;

Я йому в склянці  розбавив віскі.

Жахливий бізнес, мої вуста служили революції

почергово зі службою богу.

Зараз, коли одержу вчений ступінь з англійської мови,

чи понесу в свою країну зголоднілу

у оберемках монологи?

Продовжую словами торгувати, при цьому,

Шекспір підтримує мою віддаленість від рідної землі.

Шановний сер, прошу вас зглянутися, це жахлива річ,

збирати повідомлення з відмовами

від Вашого шановного журналу.

* В одному інтерв”ю Алі розповів, що в дитинстві регулярно надсилав вірші до журналу. Допосилався до того, що зрештою одержав персональну відмову з проханням більше ніколи не надсилати ніяких віршів. 

The Editor Revisited 

You still haven’t called me a poet, Dear Sir,

and I’ve been at it,

this business of meanings, sometimes delayed,

selling words in bottles, at times in boxes.

I began with a laugh, stirred my tea with English,

drank India down with a faint British accent,

temples, beggars, and dust

spread like marmalade on my toast:

A bitter taste: On Parliament Street

a policeman beat a child on the head.

Hermaphrodites walked by in Saffron saris,

their drums etching a drought-rhythm.

The Marxists said,

In Delhi English sounds obscene.

Return to Hindi or Bengali, each word will burn

like hunger.

A language must measure up to one’s native dust.

Divided between two cultures, I spoke a language foreign even to my ears;

I diluted it in a glass of Scotch.

A terrible trade, my lip service to Revolution

punctuated by a whisly-god.

Now collecting a degree in English,

will I embrace my hungry country

with an armful of soliloquies?

This trade in words continues however as

Shakespeare feeds my alienation.

Please note, Dear Sir, my terrible plight

as I collect rejection slips

from your esteemed journal.