По перше, майте співчуття до мого розуміння історії:

Я це роблю для нащадків,

для вихователів з дитячих садочків

і для пояснення моралі:

маленькі дівчатка не повинні тинятися

в пошуках дивовижних квітів,

і їм не слід розмовляти з незнайомцями.

І потім майте співчуття до мого чесного розуміння сюжету:

Чи не міг я проковтнути

її прямо в лісі?

Чому я її розпитував, де живе бабуся?

Ніби я, живучи в лісі, не знаю про будиночок

під трьома дубами

І про бабусю, яка живе в ньому

зовсім одна?

Хіба я не міг її проковтнути за кілька років до цього?

І можете звати мене Великим Поганим Вовком,

віднині  це моє єдине ім”я.

Але я не був розбещувачем дітей,

Тільки погодьтесяі, що вона була таки гарненькою.

Ще про мисливця:

Чому я спав, коли він розпорював

Мою товсту чорну шкуру

і наповнював мене сміттям і камінням?

Я побіг з цим тягарем і впав,

тільки для того, щоб дітям було смішно

як гуркоче каміння

у розрізаному животі,

і вивалюється з нього сміття,

У повній відповідності з часом,

коли казка повинна

закінчитися.

The Wolf's Postcript to 'Little Red Riding Hood'

First, grant me my sense of history:

I did it for posterity,

for kindergarten teachers

and a clear moral:

Little girls shouldn't wander off

in search of strange flowers,

and they mustn't speak to strangers.

And then grant me my generous sense of plot:

Couldn't I have gobbled her up

right there in the jungle?

Why did I ask her where her grandma lived?

As if I, a forest-dweller,

didn't know of the cottage

under the three oak trees

and the old woman lived there

all alone?

As if I couldn't have swallowed her years before?

And you may call me the Big Bad Wolf,

now my only reputation.

But I was no child-molester

though you'll agree she was pretty.

And the huntsman:

Was I sleeping while he snipped

my thick black fur

and filled me with garbage and stones?

I ran with that weight and fell down,

simply so children could laugh

at the noise of the stones

cutting through my belly,

at the garbage spilling out

with a perfect sense of timing,

just when the tale

should have come to an end.