Фаїз Ахмад Фаїз*

                  Переклав на англійську Ага Шахід Алі

Про те, що в нас було, моя любове,

Не запитуй мене знову про кохання.

Той світ був золотим, він променився світлом –

і тільки ти тому причина. Це те, у що я вірив.

Як можна плакати не про твої печалі?

Хіба не за тобою можна сумувати?

Від чого захищатися, кому жалітися на кривду?

Погляну на твоє обличчя – воно сама весна.

Тільки в твоїх очах я бачив небо.

Коли мене ти обіймала, я корився долі.

Все це я згадував, у все це вірив,

Але були печалі інші, інші втіхи крім любові.

Скарби втрачають свої чари з часом:

пітьма віків розшита золотом і шовком.

Клубок печалі почав розмотуватися,

коли, йдучи провулком на відкритий ринок,

побачив я обвуглені тіла, що плавали в крові.

Я бачив тих, хто продаються і купують знову й знову.

Це треба бачити. Не можу нічим зарадити, лиш озирнуся,

коли вернуся в цей провулок – що мушу я робити?

Інші печалі є на цьому світі,

є інші втіхи, крім любові.

Не запитуй мене знову про кохання.

* Фаїз Ахмад Фаїз (1911 - 1984) - відомий пакистанський поет на урду і діяч революційного руху в Пакистані. Був прихильником Комуністичної партії Пакистану і суфізму. У 1962 році йому була присуджена Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами». Відома співачка Ікбаль Бано на концерті в Лахорі, «коли країна була на піку репресій» в роки диктатури Мухаммеда Зія-уль-Хака, на знак протесту проти військової диктатури виконала пісню «Ми зустрінемо день» на вірш Фаїза Ахмада Фаїза, який перебував у в'язниці, а його роботи були заборонені. П'ятдесят тисяч глядачів підхопили приспів «Inqilab Zindabad!» (Хай живе революція!) Незадовго до своєї смерті був номінований на Нобелівську премію. 

Don’t Ask Me for That Love Again
                                 Faiz Ahmad Faiz
             Translation By Agha Shahid Ali

That which then was ours, my love,
don't ask me for that love again.
The world then was gold, burnished with light --
and only because of you. That's what I had believed.
How could one weep for sorrows other than yours?
How could one have any sorrow but the one you gave?
So what were these protests, these rumors of injustice?
A glimpse of your face was evidence of springtime.
The sky, wherever I looked, was nothing but your eyes.
If You'd fall into my arms, Fate would be helpless.
All this I'd thought, all this I'd believed.
But there were other sorrows, comforts other than love.
The rich had cast their spell on history:
dark centuries had been embroidered on brocades and silks.
Bitter threads began to unravel before me
as I went into alleys and in open markets
saw bodies plastered with ash, bathed in blood.
I saw them sold and bought, again and again.
This too deserves attention. I can't help but look back
when I return from those alleys --what should one do?
And you still are so ravishing --what should I do?
There are other sorrows in this world,
comforts other than love.
Don't ask me, my love, for that love again.