...цілий рік Доріан колекціонував найвишуканіший газ із Дакки.

          Оскар Уайльд „Портрет Доріана Грея”[1]

Цей прозорий газ із Дакки

звуть шовком з вітру, струменем

води, вечірньою росою:

мистецтво це померло, зникло

понад сто років тому. „Ніхто не знає

зараз”, - моя бабуся каже,

що це таке його вдягнути

або торкнутися тканини.” Вона вдягала

його єдиний раз, фамільне сарі

з маминого посагу, щоб довести

непідробність, протягнули його,

усі шість ярдів[2], крізь перстень.

Через роки потому, розірвали його

на безліч хусточок, розшитих

золотими пейслі,

і розділили серед

племінниць і рідних доньок.

Вони вже втратили їх зараз.

Історія нас вчить: пальці

ткачів були відрізані,

в Бенгалії верстати ткацькі змовкли [3],

сира бавовна поставляється

британцями до Англії.

Історія ця малопридатна,

моя бабуся каже,

що муслін сьогодні

здається таким грубим, і тільки

восени, якщо прокинутися

на світанку для молитви, можна відчути

таку текстуру ще раз.

Вона розповідала, одного ранку вітер

так накрохмалився росою, що непомітно

вона його крізь перстень протягнула.

                 (зі збірки „Півдюймові Гімалаї)

[1] „Отак цілий рік Доріан усе колекціонував найдобірніші зразки тканин і вишивок. Мав він чудовий муслін із Делі — з гарно витканими візерунками із золотого пальмового листя і райдужних крилець жуків; газ із Дакки, через свою прозорість знаний на всьому сході під назвами «шовк з вітру», «струмінь води» і «вечірня роса»; дивовижно розмальовані тканини з Яви; жовті китайські куртини тонкої роботи; книжки в оправі з брунастого атласу або красивого блакитного єдвабу, затканого французькими ліліями, птахами та іншими образами; мереживні угорські покривала; сицилійську парчу і цупкий іспанський оксамит; грузинські вироби, опоряджені золотими монетами; зелено-золотисті японські тканини з чудово на них вигаптуваними птахами.” (Оскар Уайльд „Портрет Доріана Грея”)

[2] 1 ярд = 91,44 см

[3] У 1775 році десятки тисяч бенгальських ткачів були примусово закріплені за факторіями Ост-Індської компанії, куди повинні були здавати свою продукцію за ціною на 50 % нижчою за ринкову або безплатно. Тих, хто ухилявся від роботи, піддавали тортурам або кидали в тюрми. „Комерційний резидент (начальник факторії) назначав всім певний об’єм роботи, за невеликий аванс привласнював їхню працю і позбавляв права на працю для себе, обходився з ними як з кріпаками. Багато ткачів обирали каліцтво замість такої неволі і відрубали собі пальці”. Довершила знищення старовинного ткацького ремесла прялка Дженні, яка зробила англійські тканини дешевшими за бенгальські. Бенгальські ткачі залишилися без роботи. „Рівнини Індії біліють кістками ткачів,” – доповідав Лондону британський генерал-губернатор лорд Вільям Бентінк  у 1834 р. В 1800 – 1825 роках від голоду померли 1 млн. осіб, 1825 – 1850 рр. – 400 тис., 1850 – 1875 рр. - 5 млн.