Чи бували ви на крейдяних скелях? Якщо ні, збирайтеся, зараз вирушаємо. Наш маршрут Харків - Чугуїв - Куп'янськ - Дворічна - Кам'янка. Запаслися водою? Ну, поїхали...

Перша зупинка в Куп'янську біля пам'ятника байбаку.

Фото 1. Куп'янський байбак

Байбаки пробуджують в мені теплі почуття з часів вчительської минувшини. У шкільному фізичному кабінеті, успадкованому від моєї попередниці, зберігся працюючий патефон і єдина платівка до нього  з "Байбаком" Бетховена. З ним демонструвала на одному зі своїх перших уроків фізики відносність поняття траєкторії: голка описує дугу в системі відліку, прив'язаній до корпуса патефона, і описує спіраль в системі відліку, прив'язаній до платівки. Накрутила ручку віднині мого патефона, поставила на платівку голку, збіглися до патефона діти дивитися на чудо винахідливого людського розуму, і тепер по життю байбак завжди зі мною. Бетховен "Мой сурок со мною"

Незабаром крейдяні схили тут і там дарували щастя зустрічі з цими довірливими і цікавими звірятками, для яких поява людина була не менш визначною подією, ніж для нас - присутність байбаків. Ось мама з дитям біля входу в їхню оселю, а трохи вище - голова родини. Ви здатні втриматися і не відповісти на його поважну розповідь-посвистування про життя-буття байбаків у цьому світі такою ж піднесеною розповіддю про життя-буття людей? Я ні. Людина досі здатна розуміти прадавню мову всього живого. Байбак прихильно поставився до нашої спроби спілкуватися з ним на рівних. Ах, яким солодким було тривале пересвистування людей і байбака! Щастя - це коли тебе розуміють або хоча б удають розуміння!

Фото 2. Мама з дитям біля нори

Фото 3. Голова родини в хащах квітучої чорної блекоти (Hyoscyamus niger)

Байбак змусив нас дещо відхилитися від задуманого маршруту. Після Куп'янська наступна зупинка буде далі на північ, дещо на схід і на 360 мільйонів років назад. Саме тоді, за царя Панька, була земля тонка, пальцем ткнеш, воду п'єш. Приземлене людське сприйняття замінило водою вогненну лаву, в якій плавали тоненькі кірочки майбутньої земної кори. Тоді ще не народилося людське дитя, яке, відштовхуючись довгою жердиною від дна, здатне було відправитися в запаморочливу подорож по хвилях вогненного океану, як зараз воно відправляється кожної весни на танучих крижинах по хвилях найближчої до дому водойми. Пам'ятаєте, як відвага перехоплювала вам подих і завмирало серце в передчутті небаченої пригоди? Еге ж, з загоном рятувальників на човнах, а якщо пощастить, ще й з гвинтокрилом у небі. Але воно того варте.

Що це робиться з нашою уявою?! Ми всього лише на кілька годин відірвалися від цивілізації, а так стрімко розчиняємося у первісному світі! Тихше, тихше! Не так швидко і не так далеко! Ми ж згоримо у вогенній лаві і не побачимо, що відбувається навколо. Відчуваєте задуху? Нам справді нічим дихати, чи ми увірували, що тут повітря складається з суміші азоту, водяного пару, аміаку і метану? Марна справа боротися з віруваннями. Геть звідси! Пізнавальна діяльність, не сумісна ні з віруваннями, ні з задухою. Тому за взаємною згодою пригальмуємо в тій ері, де легко дихається, і оглянемося навколо.

О! Ми знову на дорозі до Кам'янки. Перша ознака близькості крейдяних скель і крейдяного степу - підбілені  дерева вздовж дороги. Комусь подобається білити дерева чужими руками. В моєму дитинстві побілкою дерев займалися виключно школярі. Але звідки стільки школярів у цьому малолюдному краю? Невже вони білять дерева 365 днів на рік? Є для такої роботи ще одна чисельна безправна частина населення - солдати. Без сумніву, десь поблизу розміщена наша військова частина.

Не будемо про сумне. День сонячний. Дорога без вибоїн. За вікном хвилястий пейзаж змінюється горбистим, чорнозем починає сіріти, потім біліти і ось внутрішній голос не зашепотів - закричав: "Вправо кермо!" Враження, що опинилися в іншому світі - ось він крейдяний степ і крейдяні скелі.

Внизу синіє річка Оскіл, на другому березі темніє сосновий ліс. До кордону з Валуйківським районом Російської Федерації не більше 10 кілометрів. Між нами війна. По той бік Осколу залізниця і по ній з інтервалом 9 - 10 хвилин в обидві воюючі країни зустрічними курсами тепловози тягнуть по 60 - 65 вагонів. Війна вимагає багато ресурсів, тому доводиться по-братськи допомагати ворогам, щоб кривава розвага правителів не закінчувалася.

Фото 4. В Росію

На горі синіє дерев'яний хрест над могилою. Перша думка: що за чудернацька забаганка - замовити собі могилу на крейдяній горі. Яким відлюдником треба бути, щоб свій прах заховати так далеко від людей! Відчуття безлюдності і позачасовості розвіялося швидко. Внизу під скелею невеличке село з хатами під шифером і біло-крейдяними грядками городів.

Фото 5. Село Новомлинськ (населення 16 осіб), тут хрестили майбутнього лауреата Нобелівської премії Іллю Ілліча Мечникова

Людина, як і рослина, вростає в несприятливий грунт, зменшується в розмірах, обмежує потреби у найвигадливіший спосіб і живе.

Фото 6. Життя на крейді

Квітучий травень. Щемно на душі від вигляду цвіту на скупому грунті.  В ньому є щось людське.

Фото 7. Льон український (Linum ucranicum) 

Фото 8. Громовик донський (Onosma tanaitica)

Фото 9. Ластовень лікарський (Antitoxic officinale)

Фото 10. Китятки крейдяні (Polygala cretacea)

а) Початок цвітіння переломника - біла квітка з зеленим кілечком у центрі

б) Продовження цвітіння - біла квітка з червоним кілечком у центрі

в) Закінчення цвітіння - рожева квітка з червоним кілечком у центрі

Фото 11. Переломник Козо-Полянського (Androsace koso-poljanskii) 

Фото 12. Зацвітає чебрець вапняковий (Thymus calcareus), найдухмяніший серед чебреців, повітря насичене чебрецевими пахощами

Фото 13. Шавлія поникаюча (Salvia nutans)

Фото 14. Юринея павутиниста (Jurinea arachnoidea)

а) Солодушка - окрема рослина

б) Поле солодушки навпроти села Червоне Перше

Фото 15. Солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum)

Фото 16. Куряча сліпота російська (Nonea rossica)

Фото 17. Лещиця малонасінна (Gypsophila oligosperma)

Фото 18. Катран татарський (Crambe tataria)

Фото 19. Бурачок голоніжковий (Alyssum gymnopodum)

Фото 20.  Волошка несправжньоплямиста (Centaurea pseudomaculosa)

Фото 21. Еспарцет донський (Onobrychis tanaitica)

Фото 22. Молочай степовий (Euphorbia stepposa)

Фото 23. Смілка приземкувата (Silene supina)

Фото 24. Полин суцільнобілий або нехворощ білоповста (Artemisia hololeuca)

Фото 25. Подорожник солончаковый (Plantago salsa)

Фото 26. Левкой пахучий (Matthióla frágrans)

а) Поодинокі рослини ковили біля Новомлинська

б) Поле ковили навпроти села Червоне Перше

Фото 27. Ковила волосиста, або тирса (Stipa capillata)

Фото 28. Дивина фіолетова (Verbascum phoeniceum)

Фото 29. Левкой пахучий (Matthióla frágrans)

Зарослі солонечника волохатого (Galatella villosa)

Фото 30. Грудниця волохата, солонечник волохатий  (Galatella villosa), в Переліку регіонально рідкісних видів Харківської області

Фото 31. Резеда жовта (Reseda lutea)

Фото 32, Астрагал український (Astragalus ucrainicus)

Фото 33. Каньйон біля Новомлинська

Фото 34. Скеля біля Новомлинська

Фото 35. Крейдяні поля біля Новомлинська

Фото 36. Скеля за Новомлинськом

Фото 37. Скеля біля Кам'янки. Вечоріє. Кінець подорожі.

19/05/2019

Дворічанський національний природний парк -2

Дворічанський національний природний парк - 3