З криком бігав пан Хіларі:

„Десь поділись окуляри?”

Ні в штанах, ні в піджаках,

В правім, в лівім чобітках.

Все у шафі перекинув,

Мац в халаті, мац в кофтині.

„Караул! – кричить, - не гарно!

В мене вкрали окуляри!”

Під софою, на софі,

Скрізь шукає та сопить!

У печі шукав, в камині,

В нірці миші, в піаніно.

Вже зірвать хотів підлогу,

Звав поліцію в підмогу.

Раптом глянув у люстерко,

Не повірив... Знову зирка.

Відшукав! Поглянь! Знайшлося,

Він їх мав на власнім носі.

Okulary

Biega, krzyczy pan Hilary:
"Gdzie są moje okulary?"

Szuka w spodniach i w surducie,
W prawym bucie, w lewym bucie.

Wszystko w szafach poprzewracał,
Maca szlafrok, palto maca.

"Skandal! - krzyczy - nie do wiary!
Ktoś mi ukradł okulary!"

Pod kanapą, na kanapie,
Wszędzie szuka, parska, sapie!

Szuka w piecu i w kominie,
W mysiej dziurze i w pianinie.

Już podłogę chce odrywać,
Już policję zaczął wzywać.

Nagle zerknął do lusterka...
Nie chce wierzyć... Znowu zerka.

Znalazł! Są! Okazało się,
Że je ma na własnym nosie.